У козацькій церкві на Покрову було людно. У сутінках храму людські обличчя розчинялися у ліках святих на іконах. І навпаки святі образи відбивалися у людських обличчях. Мені на мить здалося що Євангельська історія отримала сучасне продовження під час спільного «Отче наш» та «Символа віри» .
Красивий та міцний чоловік з сивим волоссям, у чернечому вбранні упродовж всієї літургії притягував мою увагу до себе. Звичайно, у церкві поспілкуватися було неможливо,а потім одразу відбулася хода, і я загубив його у людській юрбі.
Але потім несподівано зустрів його у тролейбусі по дорозі з Хортиці. Чоловіку треба було добратися до залізничного вокзалу, і у нас було трохи часу для спілкування.
На моє питання чоловік відповів:«Мене звати монах Марк. Живу на морському острові Джарилгач, де постійних мешканців всього двоє: я та котик Мурчик. Туди я потрапив із Почаївської Лаври. Визнаю Томос, бо це рішення Вселенського патріарха.
Визнав його з радістю, тому що Великий князь Володимир прийняв хрещення Київської Руси, спадкоємицею якої є Україна. Я нікуди не переходив, а це до нас повернулась Київська митрополія та праматір Константинопольська церква.Вивчаю історією років 45, добре володію знаннями, принаймні які на землі Господь дає».
Острів Джарилгач це вузенька піщана смужечка у Чорному морі завдовжки 45 км. Знаходиться він поблизу Скадовська. Влітку туди можна добратися на катері. Зимові шторми інколи затоплюють острів цілком
Він дав іншу назву острову: «Маріам», тобто Діва Марія, зробив скит, живе там вже понад 10 років, бачив там всяке. Перші місяці проживання на острові в нього навіть не було прісної питної води. Довелося пити морську воду і готувати на ній їжу.
Аби відбити її нестерпний смак заварював жменю червоного перцю на кварту води і пив маленькими ковточками. Тим самим ще й випробував власний дух і віру.
На Хортицю завітав на свято Покрови. Дуже любить це місце, вважає його особливим, сповненим козацького духу. Зізнався, що він теж козацького роду.
Християнські чесноти в нього дивним чином поєднуються із козацьким, суто лицарським духом та сильною вдачею. Солону морську воду йому довелося пити кілька місяців, допоки місцеві добродії зробили біля скита свердловину глибиною 150 метрів.
На прощання брат Марк благословив усіх мешканців Запоріжжя, та процитував Новий Заповіт: «Євангелія-це правила поведінки на землі: Не шукайте що їсти і пити і що одягнути, а шукайте Царство небесне».
А далі пропоную переглянути інші фото зроблені під час літургії в церкві на Покрову
